Лілія Павлівна

Нерухомість у Львові.Чому саме Львів ?...Львів, це місто з багатовіковою історією, в якому переплелась культура різних народів. У 1998 році місто Львів було внесено до списку світових пам’яток архітектури, які знаходяться під охороною ЮНЕСКО. Львів, це перлина архітектури. Львів, це місто в традиціях і архітектурі якого, гармонійно об’єдналася старовина та сучасність. У 2006 році, місто відсвяткувало свій 750-річний ювілей.
Трошки про Львів:Заснував місто Галицько-Волинський князь Данило Романович і назвав його на честь свого сина Лева. Данило Галицький(1201-1264) князь Галицько-Волинської землі, дипломат і полководець У 1201-1204 роках галицько-волинський князь Роман Мстиславич вів боротьбу за київський престол. Князь Роман посадив у Києві свого брата Інгвара Ярославича, потім — сина Рюрика, Ростислава. Таким чином Київ був під зверхністю галицького князя аж до смерті князя Романа у 1205 році. У 1201 році народився Данило Романович. Крім нього, в родині князя Романа та княгині Анни був ще син Василько, також пізніше князь. В 1211 році галицькі бояри під час однієї з усобиць виганяють княгиню Анну Романову з сином з Галича, а самі правлять від імені малолітнього князя Данила Романовича. Княгиня Анна Романова разом з сином Данилом перебували у вигнанні в Угорщині. У 1215 році польський король Лешко відбив у князя Олександра Всеволодовича Галич і віддав місто галицьким князям Данилові та Василькові. У 1223 році князь Данило Галицький збудував місто Холм, нову столицю держави, і перевів туди єпископат. Разом з іншими руськими князями Данило Галицький бере участь у битві з монголо-татарами на Калці. 1228 рiк пам’ятний смертю галицького князя Мстислава Удатного, усобицями між боярами за Галич, здобуттям галицького престолу Данилом. У 1239 роцi Данило Галицький оволодів Волинню, Києвом, посадив у Києві свого намісника воєводу Дмитра, став великим князем Київським. 1245 рiк Битва під Ярославом, у якій руські війська на чолі з Данилом Галицьким завдали нищівної поразки угорсько-польським військам, чим зміцнили єдність Галицько-Волинського князівства, що тривала майже 40 років. У 1249-1252 роках вiдбуваються походи князів Данила та Василька проти литовського князя Міндовга. Князь Данило бере участь у війні за герцогський престол, щоб закріпити його за сином Романом. У 1253 роцi Данило Романович прийняв королівський титул і став королем Русі. У 1254-1255 роках Данило Галицький визволив від монголо-татар землі на Південному Бузі, Случі, Тетереві, здобув Зв’ягель (Новоград-Волинський). У 1264 році Данило Галицький помер. У Галичині князем став Лев, син Данила Галицького. Датою заснування Львова вважається 1256 рік. Саме цим роком датується запис у Галицько-Волинському Літописі, в якому згадується наше місто у зв’язку з пожежею в Холмі (нині Хелм, Польща). У літописі сказано, що пожежа була така сильна, що було видно навіть зі Львова. Влітку 2000 року, під час будівельних робіт у дворі однієї з львівських кам’яниць (так у нас називають старі кам’яні будинки), були розкопані залишки старих будівель, ймовірно частина середньовічної вулиці, які можна датувати, як мінімум, на 200 років раніше наведеної дати. Поки історики не дали висновки у зв’язку з цією археологічний знахідкою. Засновником Львова вважається Галицько-Волинський князь Данило Галицький, який в 1253 році, прийнявши корону з рук тодішнього Папи Римського Інокентія III, став першим Галицько-Волинським королем. Коронація відбувалася в Дорогочині, коронував Данила Галицького папський посол Опізон. Львів-дивно красивий і архітектурно різноплановий місто, яке є сьогодні однією з перлин України, налічує в своїй історії як мінімум 746 років. Львів органічно поєднує в собі як східні традиції, так і типово західні. Чи не кожна його будівля – це ціла історія, повна самих різних перипетій, від політичних до любовних. Особливо ж цікавий в цьому відношенні центр Львова, по праву занесений ЮНЕСКО до списку світової культурної спадщини. Перші літописні згадки про Львів відносяться до 1256 року. Проте, за переказами, місто було побудоване близько 1241 князем Волинським і Галицьким Данилом Романовичем і названий на честь його старшого сина Лева. При Львові Данииловиче Галицькому, що об’єднав під своєю владою всі галицько-волинські землі, Львів, що розташувався серед пагорбів на річці Полтві, істотно розрісся, перетворившись у великий торговий центр, благо знаходився він на торговому шляху від Чорного моря до Балтійського. У постійній боротьбі з татаро-монголами і посилювалася агресією польських і угорських феодалів відбувалося значне фортифікаційне зміцнення Львова. У XIII – першій половині XIV століття, місто складалося з трьох частин дитинця (кремля), Підгороддя та передмістя. Кремль стояв на найвищому пагорбі, в XV столітті називався Горай, в XVII – Лисицею-Горою, а в нинішні часи – просто Княжої Горою. Дитинець був укріплений валами, засіками і частоколом, в ньому знаходився князівський будинок. На північно-західному схилі пагорба також розташовувалося укріплене підгір’я. Тут в 1292 році була побудована білокам’яна церква св. Миколи, фрагменти якої сьогодні включені в пізніші споруди. Передмістя займав правий берег річки Полтви і оточував Княжа Гору з півночі, півдня і заходу. У XIII – початку XIV століття навколо Старого Ринку, через який проходив головний торговий шлях, були побудовані костьоли Марії Сніжної та Іоанна Хрестителя, дійшли до наших днів практично в повністю перебудованому вигляді. У той час у місті перебували німецька й татарська колонії. Після того як у 1340-му рід Романовичів перервався, Львовом як намісник Литовського князя Люберта став правити воєвода Дмитро Детько. А в 1349 році, після захоплення польськими феодалами, перейшов під правління польського короля Казимира. При ньому в 1356 році Львів домігся так званого Магдебурзького права, яке ще в XIII столітті склалося в німецькому місті Магдебурзі і було відображенням успіхів городян у боротьбі з феодалами за самостійність. Після недовгого часу перебування Львова у складі Угорщини (З 1370-го по 1387 рік) місто знову відійшло до Польщі. З середини XIV століття почалося посилене заселення міста поляками і німцями. До цього ж часу відноситься і поява в його архітектурних ансамблях готичного стилю. На той момент Львів мав форму неправильного чотирикутника з квадратним ринком посередині, розділеного мережею прямих, часто забудованих вулиць. В основному всі ці будівельні роботи робили німці-колоністи, що прибули в місто на запрошення Казимира. На територію Княжого Львова вела Краківська вулиця, Галицька ж йшла в інший бік і закінчувалася Галицькими воротами. У середині XV століття центр міста був обнесений ровами з водою, над якими були споруджені 4 підйомних моста. Тоді ж були зведені численні костьоли, у тому числі св. Станіслава, Францисканців, св. Катерини, св. Духа. На жаль, всі вони були знищені під час найсильнішої пожежі 1527 року. У XIV-XV століттях був також споруджений готичний кафедральний собор, що реставрується в XVIII столітті. Новий Львів захищав Високий замок, побудований на іншій горі ще в кінці XIV століття поряд з Княжої, був відокремлений від неї глибоким ровом, засипаним в XIX столітті. Старе місто стало тепер бути своєрідним передмістям середньовічного Львова. Наприкінці XVI століття місто захопила хвиля Ренесансного будівництва, спочатку в італійському, а трохи пізніше – у німецькому дусі. Це був час особливого напливу до Львова іноземних купців, які нарівні з місцевими жителями будували свої будинки, монастирі та церкви. До цього періоду відноситься каплиця трьох святителів, капели Боїмів і Кампіанів, а також комплекс споруд Львівського братства, зіграв значну роль в освіті народу й зміцненні православ’я на Україні. У 1704 році після нападу шведів під проводом короля Карла XII Львів почав приходити в занепад. При першому розділі Речі Посполитої (1772 рік) місто, будучи складовою частиною Галичини, відійшов до Австрії, після чого був перейменований в Лемберг і став столицею провінції, поступово перетворюючись на промисловий, торговий і культурний центр. У 1867 році Львів увійшов до складу Австро-Угорщини. Під час Першої світової війни, з вересня 1914 по червень 1915-го, був зайнятий російськими військами. Після розпаду Австро-Угорщини владу у Львові захопила «Національна рада», що проголосила утворення в Галичині «Західно-української народної республіки». А з 1919 по 1939-й, після захоплення міста Польщею, був адміністративним центром Львівського воєводства. У 1939 році після приєднання до СРСР Західної України Львів став обласним центром УРСР, а після 1991 року – держави Україна. А з 1991 року відкрилася нова сторінка в історії Львова – історія незалежності Україна, зі своїми перевагами і проблемами становлення. Згідно з переписом у 2011 році, чисельність населення Львова складає 732 009 чоловік. В основному це українці – 88,1%, росіяни становлять 8,9%, поляки 0,9% від загальної кількості жителів міста. Живуть тут представники і інших національностей, але кількість їх незначна – білоруси (0,4%), євреї (0,3%), вірмени (0,1%). Після розпаду СРСР, відбувся значний спад у промисловому розвитку Львова, якщо на початку 1990-х років на чотирьох найбільших підприємствах міста працювало 48 тис. осіб, то в 2007 році – лише 2,5 тисяч. За роки незалежності України суттєво змінилася структура промислового виробництва. Якщо до 1991 року провідні місця у промисловості міста займало машинобудування і металообробка, то в роки незалежності домінуючою стала харчова промисловість. Але Львів залишається значним індустріальним центром України, де працюють 240 підприємств різних форм власності. Сучасний Львів займає ключове місце в українській залізничній системі. Львівська залізниця за 140 років своєї діяльності стала потужним державним підприємством, яка забезпечує перевезення експортно-імпортних вантажів і пасажирів між Заходом і Сходом, Північчю і Півднем, через що й називається головними воротами України в Європу. За перші десять років незалежності у Львові і на Львівщині було збудовано найбільшу кількість церков в Україні – 280. Львів – єдине місто в світі, де постійно знаходяться два кардинали – Любомир Гузар (УГКЦ) та Мар’ян Яворський (РКЦ). У червні 2001 року Львів відвідав Папа Римський Іоанн Павло II, який 27 червня відслужив Літургію у візантійському обряді на львівському іподромі, де були присутні близько півтора мільйона людей, в тому числі Президент України. Львів став єдиним містом в історії України, який 14-15 травня 1999 року одночасно брав дев’ятьох керівників держав під час 6-го саміту глав держав Східної та Центральної Європи.  Сьогодні Львів є скарбницею національних ідей та культури. У ньому багато музеїв, картинних галерей, театральних та музичних труп а величний Львівський театр опери та балету має дуже насичений сезон. Львів має заслужену репутацію міста з високим рівнем освіти, тут розташовані 12 закладів вищої освіти, також є центром розвинутого підприємництва.