Архів

Ціна кредиту МВФ. П'ять кроків за три букви

Ціна кредиту МВФ. П'ять кроків за три букви Готові на все, поверніться і дайте грошей - такий основний лейтмотив заяв Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко, розрахованих на бюрократів з вашингтонської штаб-квартири Міжнародного валютного фонду. Ще на початку березня вони відправили у МВФ лист, у якому просили продовжити співробітництво: повернути місію фонду в Україну і надати другий транш кредиту на $16,5 млрд.

Тоді керівництво МВФ повернуло листа назад, навіть не розглядаючи його. Але переконавшись, що українська влада не має ніякої антикризової програми і не уявляє собі подальшого життя без грошей МВФ, фонд висунув кілька додаткових умов. Мова насамперед іде про збільшення державних прибутків і скорочення витрат, ліквідацію пільг і соціальних виплат.

Крок №1

Приватизація


Одна з головних умов продовження співробітництва із МВФ - скорочення дефіциту держбюджету. Спочатку фонд наполягав на тому, що з урахуванням кризи реальний дефіцит держбюджету повинен бути скорочений до 1% ВВП, тобто до 50 млрд. грн. Але 11 березня перший замміністра фінансів Ігор Уманський заявив, що МВФ згоден на дефіцит розміром 3% ВВП. "Однак питання не в самому розмірі дефіциту держбюджету, а у визначенні реальних джерел його фінансування", - підкреслив він.

Серед джерел такого фінансування можуть бути доходи від приватизації. Президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер вважає, що для виконання умов МВФ цього року уряду достатньо приватизувати один лише "Укртелеком". "Цього вистачить для покриття бюджетного дефіциту, - вважає експерт. - А наступного року можна поговорити про приватизацію в іншому режимі".

Втім, приватизація в умовах падіння цін на активи, викликаного кризою, украй невигідна державі. За даними Фонду держмайна, стартова ціна "Укртелекому" повинна скласти 3,5 млрд. грн., а максимальна навряд чи перевищить 7,5 млрд. А тому шукати джерела наповнення прибуткової частини бюджету, швидше за все, доведеться в інших місцях.

Крок №2

Нові збори


Нарощувати надходження в держбюджет передбачається за рахунок збільшення акцизних зборів на алкоголь, тютюн і автомобільне паливо. За допомогою цих заходів уряд має намір залучити в держбюджет 2009 року близько 9 млрд. грн. 16 березня у Верховній Раді вже зареєстрований законопроект про акцизи на тютюнові вироби. У результаті прийняття документа ціни на сигарети можуть зрости на 30-50%. На черзі законопроекти, що передбачають збільшення акцизів на спиртне, вино і паливо.

На думку експертів, підвищення акцизів неминуче призведе до зростання цін. "Спиртне займає близько 4% у загальному індексі споживчих цін; бензин і дизпаливо прямо або побічно беруть участь у формуванні собівартості товарів", - говорить начальник відділу Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жалило.

Втім, за його ж оцінками, заходи можуть і не спрацювати. "У минулі роки акцизи забезпечували всього 5-7% податкових надходжень у держбюджет", - нагадує Жалило. Крім того, збільшення акцизів підвищує ризики зростання контрабанди і сірого ринку алкоголю.

Крок №3

Монетизація пільг


Уряду навряд чи вдасться уникнути виконання найнеприємнішої для передвиборного року вимоги - урізування соціалки. Наприклад, МВФ наполягає на підвищенні розцінок на житлово-комунальні послуги. Зокрема, передбачається підвищити ціни на газ українського видобутку, що використовується для потреб населення.

До кінця року розцінки на газ і опалення для населення виростуть до рівня тарифів для промисловості. А вже з 1 квітня в три рази більше будуть платити за електрику ті громадяни, які споживають більше 400 кВт на місяць. Також уряд збирається скасувати пільги на послуги ЖКГ і транспорту для пенсіонерів, ветеранів, інвалідів, чорнобильців, замінивши їх адресною грошовою допомогою незаможним.

Правильно це чи ні - питання дискусійне. "Бідні родини повинні одержувати адресну компенсацію, - упевнений Олександр Пасхавер. - А інакше ми розмазуємо ці гроші по всьому населенню, і в результаті багаті споживають більше пільг, ніж бідні".

Але Ярослав Жалило не розділяє оптимізму колеги. "У нинішніх умовах скасування пільг на оплату комунальних послуг може призвести до зниження рівня проплат, не кажучи про зростання соціальної напруженості", - вважає експерт. Він нагадує, що скасування пільг на проїзд у транспорті в Росії в 2005 році призвело до того, що люди масово вийшли із протестами на вулиці.

Крок №4

Пенсійна реформа


Центральна ідея реформи - підвищення віку виходу на пенсію на 5 років (до 65 років для чоловіків і до 60 років для жінок). Цю ідею МВФ пропагує вже багато років. "Щодо старіння населення Україна має найгірший демографічний профіль у Європі, і це підсилює тиск на бюджет", - вважає постійний представник МВФ в Україні Макс Альєр.

Тим часом Юлія Тимошенко клянеться, що поки вона перебуватиме на посаді прем'єр-міністра, пенсійний вік залишиться незмінним. "Пенсійний вік в Україні підвищуватися не буде", - повторює її слова голова Пенсійного фонду Олексій Зарудний. На його думку, більш актуальним є питання скорочення розриву між мінімальними і максимальними пенсіями.

Такий захід теж передбачений: уряд має намір кардинально скоротити спецпенсії, які в 2008 році одержували більше 1 млн. людей. І якщо спочатку в бюджеті-2009 максимальний розмір пенсій був обмежений рівнем 9 тис. грн., то зараз Юлія Тимошенко обіцяє знизити планку до 6 тис.

Крім того, уряд має намір змусити платити пенсійні внески українських гастарбайтерів, які перераховують гроші на батьківщину. За словами першого віце-прем'єра Олександра Турчинова, Кабмін знає, яким чином стимулювати наших громадян, що працюють за кордоном, одержувати пенсії в Україні.

Але експерти відзначають, що від збільшення пенсійного віку не втекти, оскільки частина непрацюючого за віком населення зростає. "Але це збільшення може відбуватися поступово, наприклад, протягом 20 років, - говорить Олександр Пасхавер.

Крок №5

Автономія для Нацбанку


В обмін на продовження кредитної програми МВФ Кабмін повинен відмовитися від права контролю над діями Нацбанку. У Фонді наполягають на тому, що уряд, зокрема, не повинен втручатися в процес рефінансування банків, а також не може зобов'язувати НБУ викуповувати облігації внутрішньої держпозики для фінансування бюджетного дефіциту.

Виконання цих заходів повинно бути забезпечене до кінця квітня. МВФ також наполягає на реформі структури управління Нацбанку і виступає за реформування Ради НБУ. "Вони пропонують структуру на зразок тих, які існують у Центробанку Польщі, Словаччини та інших країнах", - пояснив Фокусу заступник голови правління Нацбанку Олександр Савченко. Зокрема, Рада НБУ повинна стати менш політичним і більш технічним органом.

З огляду на нестабільність української банківської системи, МВФ наполягає на прийнятті до кінця липня нового закону про неплатоспроможність банків. Щоб підвищити прозорість, уже наприкінці вересня Нацбанк забезпечить відкритий доступ до інформації про доходи і витрати банків, рівні капіталізації, якість активів у національній та іноземній валютах.

Імідж - все

Виникає питання: чи варто уряду йти на всі ці драконівські заходи в обмін на $1,846 млрд.? Адже зараз Нацбанк має приблизно $25 млрд. золотовалютних резервів. Цих грошей цілком достатньо, щоб задовольнити наявний попит на валюту: щодня до кінця березня НБУ може продавати по $140 млн.

"Якщо Україна не одержить кредит МВФ, золотовалютні резерви держави скоротяться вдвічі. Але фатальності в цьому немає, - визнає Віктор Ющенко. - Погано, що буде тенденція до скорочення активів, на які звертає увагу бізнес". Саме питання іміджу країни і штовхає Кабмін на виконання вимог МВФ.

"Зараз кожен долар на рахунку, але питання все-таки не в самих грошах, - говорить Олександр Пасхавер, - справа в статусі країни. Для багатьох міжнародних організацій, держав і приватних інвесторів наявність кредиту МВФ означає, що ми є пристойним суспільством. І це дуже позитивно для корупційної країни".

Втім, поспіх з виконаннями умов Фонду може послужити погану службу Україні. "Є ризик, що, намагаючись домогтися прихильності МВФ і одержати кредит, влада в пожежному режимі спробує провести системні реформи. У цьому полягає головний ризик", - резюмує Ярослав Жалило.

Автор: Віталій Атанасов

Джерело: