Під тиском чиновників і політиків банки можуть припинити співробітництво з колекторськими компаніями.
Краще антиколекторів
Минулого понеділка, 2 березня, представники Мін'юсту, Нацбанку і колекторських організацій (компаній, які займаються збором боргів) домовилися про створення спільної робочої групи для розробки проектів нормативних актів, покликаних урегулювати діяльність колекторів. Зокрема, планується, що протягом місяця робоча група розробить проект Закону "Про колекторську діяльність і колекторські організації", що може бути внесений у парламент Кабміном.
Однак ще до прийняття такого Закону планується внести низку змін у постанову НБУ №428 від 09.11.06 р. про підстави та обмеження щодо передачі третім особам інформації, яка містить банківську таємницю. Крім того, Нацбанк і Мін'юст до прийняття спеціального Закону планують видати спільне роз'яснення щодо підзаконної правової регуляції діяльності колекторських компаній.
Таке рішення стало проміжним результатом боротьби, розгорнутої владою проти колекторів. Нагадаємо, що 20 лютого 2009 р. проти збирачів боргів на всю країну виступив міністр юстиції Микола Оніщук: "З мого погляду, діяльність таких фірм сьогодні перебуває поза законом. Це сегмент фінансово-банківської діяльності, і він повинен ліцензуватися. А такого (спеціального) законодавства в нас немає". Справа в тому, що при передачі в роботу колекторам заборгованості за кредитом банк передає також персональну інформацію про проблемних позичальників.
На думку Оніщука, банк має право передавати такі відомості тільки суб'єктам, коло яких визначено законом. "Банк має право передавати інформацію, але не колекторській фірмі", - підкреслив Оніщук. На питання, чому ж Мін'юст дотепер не врегулював дану проблему, він відповів: "Колекторські фірми, по суті, з'явилися буквально місяць тому, коли реально виникла проблема стягнень. Найближчим часом Мін'юст внесе пропозицію щодо заборони в законодавчому порядку діяльності таких фірм". Справедливості заради відзначимо, що перші колекторські компанії на вітчизняному ринку почали з'являтися ще в 2006 р.
Цікаво, що антиколекторську ініціативу Мін'юсту негайно підхопив Президент України. Уже 24 лютого Віктор Ющенко звернувся з листом до Генерального прокурора, міністра юстиції, міністра внутрішніх справ, в.о. голови НБУ "із проханням вжити заходів для того, щоб колекторські компанії дотримувалися вимог законодавства, і врегулювати їхню діяльність". Мін'юст не змусив себе довго чекати. Уже 27 лютого відомство повідомило про скасування державної реєстрації п.2 постанови НБУ №428.
Цим документом регулятор вніс зміни у свою постанову №267 від 14.07.06 р. Тодішні новації НБУ дозволяли банкам навіть без згоди клієнтів "передавати персональну інформацію організаціям для виконання ними своїх функцій або надання послуг банкам, за умови, що ці функції/послуги належать до основної діяльності банку". Тобто, по суті, до останнього часу банкіри мали можливість опиратися на норми НБУ при передачі колекторам інформації про позичальників без згоди з боку останніх. Мін'юст пояснив своє рішення тим, що скасована норма порушувала права позичальників, а саме суперечила ст.32 Конституції, а також ст.60-62 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у даних статтях мова йде про захист персональних даних і банківської таємниці). За словами Миколи Оніщука, навіть після такого рішення Мін'юсту норми постанови НБУ №267 дозволяють банкам передавати інформацію про клієнтів третім особам за наявності в кредитному договорі відповідних застережень.
Учасники ринку запевняють, що в більшості кредитних договорів міститься пункт про те, що банки мають право передавати персональну інформацію про позичальників третім особам. За словами директора компанії Verdіct Валерія Свєтлова, вони і раніше не працювали з банками, якщо не було згоди позичальника на передачу інформації. "В абсолютній більшості випадків відповідне застереження є в кредитних договорах", - відзначає Станіслав Людкевич, директор компанії "VAB-експрес". У той же час є "проблемні" договори і без такої норми. "Були банки, які хотіли передавати нам портфелі кредитів без згоди позичальників, тепер, після дій Мін'юсту, вони змушені відмовитися від цього наміру", - розповідає Роман Кривошеєв, директор компанії X-Poіnt.
Час збирачів
Зараз в Україні працюють приблизно 10 великих колекторських компаній, які активно розвивають власну регіональну мережу. Ще близько 30 таких фірм здійснюють діяльність тільки в конкретних регіонах, будучи локальними гравцями. З колекторами співробітничає 60-70 вітчизняних банків. При цьому, за оцінками самих колекторів, обсяг боргів, переданих банкірами колекторським агентствам, становить 2,5-3 млрд грн. Втім, деякі учасники ринку дають оцінку 15 млрд грн. За даними Асоціації колекторського бізнесу, на сьогоднішній день тільки 7% всієї проблемної заборгованості банків передано в роботу колекторським компаніям.
Колектори досить різко відреагували на заяви міністра юстиції та ініціативи Президента, а деякі з них навіть пообіцяли звернутися в суд з позовом проти Мін'юсту. "Ми маємо намір боротися будь-якими законними методами зі "свавіллям чиновників", які своїми необдуманими заявами і діями підривають авторитет і фінансове благополуччя публічних компаній, руйнують їхній бізнес", - заявив Кирило Ципривуз, генеральний директор "Незалежного колекторського агентства". Колектори запевняють, що працюють винятково в рамках існуючого законодавства, а заяви чиновників є чистої води популізмом.
За словами директора компанії Credіt Collectіon Group Гжегоша Копаніажа, у Польщі і Росії також не існує спеціального "колекторського" закону, але колектори працюють у рамках Цивільного або Господарського кодексів. Представники колекторського бізнесу відзначають, що перед виходом на ринок консультувалися, зокрема , із НБУ і відповідними комітетами ВР щодо законності своєї майбутньої діяльності, і тоді ніяких заперечень із боку чиновників не виникало.
Більше того, у грудні 2008 р. найбільші компанії навіть створили Асоціацію колекторського бізнесу України, основні завдання якої - розробка і впровадження нормативної бази, що чітко регулює діяльність колекторських фірм. Слід зазначити, що великі учасники ринку зацікавлені в тому, щоб на ринку з'явилися єдині правила гри. За словами Романа Кривошеєва, з початком фінансової кризи на ринок прийшло багато фірм-"одноденок" або таких компаній, для яких колекторська діяльність не є профільною.
При цьому на "новачків" припадає близько 40% отриманої від банків проблемної заборгованості. Компанії, що давно працюють в сфері повернення боргів, запевняють, що саме нові гравці займаються "вибиванням" боргів, часом вдаючись до сумнівних, з юридичної точки зору, методів, і тим самим завдають шкоди репутації колекторського бізнесу як такого. "Я вважаю, що колектори повинні працювати на ринку. Чи повинно проводитися ліцензування цієї діяльності - швидше за все, так, щоб на ринок не виходили випадкові гравці", - вважає Маргарита Ладиженська, заступник голови правління Індустріалбанку.
На похваті
Якщо говорити про проблемну заборгованість, що найчастіше віддається на відкуп колекторам, то це виявляться позики на покупку побутової техніки, видані в торговельних мережах (PoS-loans), cash-кредити і карткові кредитні лінії. "З екранів телевізорів вони (політики і держчиновники) розповідають, що колектори будуть відбирати квартири і машини замість судів, - обурюється керівник колекторської компанії, що побажав залишитися неназваним.
- Але це повна маячня, тому що левова частка боргів, переданих колекторам, це дрібні беззаставні споживчі кредити". За словами директора Європейського агентства з повернення боргів Олександра Ільчука, до 90% переданих колекторам кредитних портфелів - це дрібні споживчі позики. Колектори стверджують, що практично не працюють із авто- та іпотечними кредитами. Незважаючи на різке зростання проблемної заборгованості за даними напрямками кредитування, банки воліють розбиратися з такими боржниками самостійно.
Найчастіше банкіри перепрофілюють своїх кредитних менеджерів, які до кризи займалися видачею таких позик. "В основному передаємо колекторам бланкові (незабезпечені) кредити. Заставними позиками опікується внутрішньобанківська служба безпеки - з нею легше працювати", - констатує Маргарита Ладиженська. Подібні методи застосовують й інші банкіри. "Ми передаємо на відпрацьовування колекторам тільки бланкові кредити", - підтверджує Станіслав Людкевич.
На умовах анонімності банкіри зізнаються, що передають колекторам тільки найпроблемніші борги, коли вже нічого не можуть зробити самотужки . "Колекторам віддають уже практично безнадійну заборгованість, - відзначає голова правління невеликого столичного банку. За словами Романа Кривошеєва, якщо прострочення по кредиту становлять 60-90 днів, то банки працюють із нею самостійно. Колекторам же зазвичай передається в роботу "проблема" із простроченням 0,5-2 роки. При цьому комісійна винагорода збирачів боргів становить 10-20% від суми, яку вдалося стягнути.
Також учасники ринку спростовують розхожу думку про те, що банки нібито масово продають свої проблемні кредитні портфелі, а разом з ними і права висувати претензії на повернення боргів до позичальників. Насправді в переважній більшості випадків колектори співробітничають із банками за принципом аутсорсингу. "Ми викупили тільки один невеликий портфель кредитів. В основному працюємо за договором комісії або за дорученням, тобто фактично діємо від імені банку", - говорить Кирило Ципривуз. Банкіри підтверджують поширеність саме такої практики. "Багато колекторів задекларували покупку портфелів, але я практично не знаю таких випадків", - відзначає Маргарита Ладиженська.
Туманні перспективи
Виступаючи в телевізійному ефірі 27 лютого, Микола Оніщук був більш стриманий в оцінках, ніж тижнем раніше. "Колекторська діяльність за своєю суттю є посередницькою і не заборонена законом", - визнав міністр. У той же час, за його словами, колектори можуть працювати із проблемною заборгованістю тільки за згодою позичальника. Тобто якщо в кредитному договорі є подібний пункт, то претензій до колекторів бути не може.
При цьому Оніщук вважає за необхідне чітко виписати повноваження колекторів при контактах з позичальниками. На його думку, це дозволить відокремити професійну діяльність від зловживань, які вже з'являються в цій сфері діяльності. "Ми повинні поставити законодавчі перешкоди на шляху тих, хто в умовах кризи хоче повернутися до ситуації 1990-х років, коли існував неправовий примус до виконання цивільно-правових зобов'язань", - підкреслює Микола Оніщук.
При цьому він радить позичальникам, яким докучають настирливі колектори, звертатися у МВС і прокуратуру. Колекторам, що перевищують свої повноваження при роботі з боржниками, Оніщук навіть пригрозив ст.355 Кримінального кодексу.
Неприємності для колекторського бізнесу обіцяє також намір влади врегулювати повноваження представників агентств під час роботи з боржниками. У неофіційних бесідах банкіри і колектори визнають, що основним інструментом впливу на злісних неплатників є психологічний тиск, нерідко - залякування. Тому прийняття кодексу поведінки істотно зменшить ефективність роботи колекторів з вибивання боргів. "На нинішньому політичному тлі прийняття кодексу колекторської етики буде для людей сигналом, що кредити можна не повертати, колекторам двері не відкривати, на їхні дзвінки не відповідати", - говорить на умовах анонімності заступник голови правління банку, що входить у групу середніх. Він додає, що під тиском громадськості і політиків Нацбанк може зажадати від своїх підопічних взагалі припинити співробітництво з колекторами.
У будь-якому разі колектори побоюються нормативних сюрпризів. Справа в тому, що в кредитних договорах мова йде, як правило, про право банку передавати інформацію третім особам, а не конкретно колекторам. "У нас у договорах є згода позичальника на передачу інформації третім особам, але не зазначено, кому конкретно", - говорить Ладиженська.
"У такій ситуації Нацбанк як реакцію на численні скарги з боку скривджених позичальників може запросто видати роз'яснення, що забороняє передачу персональної інформації колекторам, якщо в договорі немає прямої згоди позичальника на передачу даних саме подібним компаніям", - міркує банкір, що побажав залишитися неназваним. Такі побоювання підтверджує голова Комітету ВР із питань фінансів і банківської діяльності Микола Азаров. Він переконаний, що в жодному кредитному договорі, укладеному в минулому і позаминулому роках, немає навіть натяку на колекторів.
Юрист - про досвід
Юлія Кирпа, старший юрист юридичної фірми "Василь Кисіль і Партнери"
- Відсутність спеціального закону не є підставою для того, щоб вважати, що колекторські компанії працюють поза правовим полем. Як правило, вони діють на підставі договору доручення, укладеного з банком. Тобто представляють банк у відносинах зі стягнення боргів з позичальників. Таким чином, надаючи колекторські послуги, дані компанії діють від імені банку на підставі договору, можливість укладання якого прямо передбачена Цивільним кодексом.
У той же час методи колекторів зі стягнення заборгованості не обмежуються застосуванням тільки лише юридичних інструментів (судових процесів і виконавчого провадження). Вони також включають психологічні способи впливу на боржника (наприклад, дзвінки по телефону, листи по електронній пошті, а в деяких випадках і візити додому). Тому необхідність прийняття спеціального закону, що регулює колекторську діяльність, є очевидною. Він дозволив би чітко та однозначно провести межу між колекторською діяльністю, здійснюваною в рамках законодавства, і нелегальними способами "вибивання" боргів.
Наприклад, у США існує спеціальний нормативний акт, що регламентує колекторську діяльність: Faіr Debt Collectіon Practіces Act (з англ. - Закон "Про сумлінну практику стягнення боргів"), прийнятий в 1978 р. Він визнає неправомірним використання погроз про завдання фізичної шкоди боржникові, його близьким або майну, погроз зіпсувати репутацію, уживання образ і непристойних виразів при розмовах з боржником. Також не можна постійно дзвонити боржникові, маючи на меті надокучити йому і змусити заплатити.
Автор: Дмитро Гриньков
Источник: news.finance.ua