Портфель проблемних кредитів є одним з головних показників фінансового стану банківської системи. За даними Нацбанку України, він за підсумками 2009 року зріс в 3,9 разу і склав 9,4%. У грошовому еквіваленті на проблемні кредити припадає близько 70 млрд грн. з 723 млрд грн., "позичених" позичальникам банками. Зростання очевидне, але в умовах кризи воно закономірне. Аналогічна ситуація спостерігається у всіх країнах світу, хоча відсоткове співвідношення менше.
До прикладу, в Росії та Казахстані частка проблемних кредитів перебуває на рівні 6%, Білорусі - близько 2%. Але це - офіційна статистика. Реальність дещо гірша і носить в основному прихований характер, що пов'язано як зі специфікою банківського обліку, так і механізмом погашення проблемних позик.
Swedbank особливо відзначився
В цілому ситуація спокійна, але не без "родзинки". Певний шок викликали результати торішньої роботи групи Swedbank. За рахунок українських проблемних кредитів її збитки склали понад 1 млрд. дол. (загальний збиток групи Swedbank за підсумками 2009 року склав близько 1,46 млрд. дол.).
За підрахунками фахівців групи, збитковість кредитного портфеля українських "дочок" - Сведбанку і Сведбанку Інвест (у минулому ТАС Банк і ТАС Інвест банк) складає понад 53% всіх виданих кредитів банком. Фактично виходить, що більше половини виданих українськими дочками позик виявилися "ненадійними" і тепер материнській компанії потрібно буде за рахунок своїх коштів покривати збитки.
В даному випадку особливо дивуватися не доводиться. З метою вдалого продажу "тасівців" власник активно нарощував їх кредитний портфель, аби підвищити активи і, відповідно, виставити за гідною ціною. Нічого нового, аналогічно чинять багато, завжди хочеться продати свій товар дорожче, особливо такий, як комерційний банк.
Іпотека не залишилась осторонь
На таке потужне зростання проблемної заборгованості вплинув і іпотечний бум 2005-2008 років. Лише на вторинному ринку ціни на житло за цей період зросли більш ніж в 3 рази, що спонукало банки вкладати гроші в будівництво. При цьому при видачі кредитів виходили з постулату, що ціни на нерухомість зростатимуть завжди. Під впливом іпотечної лихоманки в США кредити на придбання житла видавали навіть безробітним, а в умовах українського ринку надання позики неплатоспроможним клієнтам стало правилом ведення бізнесу. Пристрасті підігрівалися ще й тим, що роботу співробітників банку почали оцінювати за обсягами виданих кредитів. Як результат, процес активізувався без врахування реальної економічної доцільності.
За даними НБУ на кінець 2009 року, банками було видано кредитів для купівлі нерухомості на суму близько 98 млрд. грн., з них валютних кредитів - близько 85%. Безпосередньо будівельні компанії отримали позики на 41 млрд. грн. На жаль, велика частина кредитів, виданих юридичним особам, не класифікується, тому складно оцінити реальну суму, інвестовану в нерухомість.
Та не варто вважати, що всі ці кредити проблемні. Населення повільно, але погашає їх. Складніше йдуть справи з юрособами. Деякі компанії збанкрутували, а вцілілі під натиском кризи і раді б знайти компроміс з банками, але не можуть в найближчі роки реалізувати свою власність через її низьку ліквідність. Частина компаній, якщо і здатна обслуговувати кредити, то робити це не квапиться - сподівається, що інфляція знецінить позику до мінімуму. В результаті, банки, з одного боку, мають великий кредитний портфель, з іншого - ще більші проблеми з його обслуговуванням.
Висновок один - на сьогодні гостро назріла необхідність комплексного вирішення проблеми. Шляхи очевидні - впровадження механізму "токсичного" банку або держфонду, регулювання нормативів ліквідності банківського сектора, держбюджетні вливання для покриття збитків. Якщо це не зробити, то другої хвилі банківської кризи, причому чисто українського походження, не уникнути.
Наталія Щербатюк, аналітик Українського аналітичного центру
news.finance.ua