Вгамований валютний ринок і начебто припинене падіння економіки дещо полегшили життя вітчизняним фінансистам. За опублікованими 5 листопада даними НБУ, дефіцит валюти на міжбанківському ринку минулого місяця скоротився майже на третину, в результаті чого курс стабілізувався в діапазоні 8,0-8,25 грн./дол. Як наслідок, поліпшився настрій банківських вкладників. Приплив депозитів у деякі установи виявився досить значним, щоб почали знижуватися ставки за депозитами.
Та якщо ресурсні питання відійшли на другий план, то дедалі серйозніше стали оголюватися глибинні проблеми банківської системи, пов’язані зі зростанням неплатежів за кредитами. Проблема якості банківських активів стала актуальною настільки, що потребує пильної уваги не лише Національного банку, а також виконавчої та законодавчої влади. Тим більше що формене свавілля в третій владній гілці - судовій - створює зараз найбільше проблем для банкірів.
Ситуація в цифрах…
За опублікованими днями даними компанії GfK Ukraine, у третьому кварталі ц.р. українці почали ставитися помітно краще до кредитно-фінансових установ. Зросла схильність наших співвітчизників як зберігати в банках гроші, так і брати в них кредити.
Так, якщо в першому кварталі цього року тільки 1,7% респондентів вважали, що нині - хороший час нести гроші в банк, то в третьому таких виявилося 4% опитаних. 4,2% респондентів переконані, що нині - хороший час, щоб узяти кредит у банку (проти 2% у першому кварталі 2009-го). Такі тенденції дають можливість банкірам більш спокійно очікувати наближення президентських виборів. Загроза нових перебоїв із ліквідністю виглядає не так суворо.
Однак інші показники поки що вселяють значно менше оптимізму.
Від початку року сукупні активи банківської системи країни скоротилися на 36 млрд. грн. (на 3,9% - до 890 млрд. грн.), а кредитний портфель - на 22 млрд. грн. (на 2,8% - до 770 млрд. грн.). При цьому останній показник був би ще гіршим, якби не майже 10 млрд. грн. приросту кредитного портфеля юросіб Ощадбанку, який, як відомо, збільшився в основному за рахунок кредитів НАК "Нафтогаз", виданих під оплату газових поставок.
Банки сьогодні фактично не кредитують ні бізнесу, ні фізичних осіб. Відповідно, економіка на голодному пайку. Максимум, на що готові сьогодні кредитні установи, - це підтримувати поточну діяльність своїх "найближчих" або найнадійніших клієнтів.
Втім, лави останніх невблаганно скорочуються. Якщо в останні роки (2003-2008 роки) прибуток, відповідно до офіційної статистики, декларували 63-68% українських підприємств, то тепер цей показник становить 53-55%.
Згідно з даними Держкомстату, загальний фінансовий результат діяльності українських підприємств за підсумками січня-серпня виявився від’ємним - мінус 3,1 млрд. грн., тоді як місяцем раніше загальний результат був іще додатним - плюс 4,1 млрд.
Задля справедливості треба зазначити, що левова частка збитків загалом в країні припадає саме на частку фінансового сектора (-8,3 млрд. грн. за підсумками восьми місяців). Однак у мінусі також сфера комунальних послуг (-1,8 млрд. грн.), будівництво (-1,3 млрд.), промисловість (-764 млн.), роздрібна торгівля (-505 млн.), а також сфера продажів і обслуговування автотранспорту (-445 млн. грн.).
За даними Нацбанку, за підсумками трьох кварталів збитки зафіксували 65 банків, або більш як третина зі 182 працюючих в Україні. При цьому тимчасова адміністрація НБУ нині діє в 17 банківських установах.
Сукупний чистий збиток банківської системи країни в січні-вересні становив майже 21 млрд. грн. При цьому найбільшу питому вагу (39%) у структурі банківських витрат продовжують становити відрахування до резервів під активні операції, які порівняно з аналогічним торішнім періодом зросли вшестеро і на 1 жовтня 2009 року сягнули 51 млрд. грн.
Виникло порочне коло. Через плачевний стан економіки погіршується фінансове становище позичальників та їх спроможність своєчасно виконувати платіжні зобов’язання за позиками. Як наслідок, знижується якість кредитного портфеля банків, скорочується капітал і, відповідно, їх можливості щодо кредитування.
Від банківських установ, які більше займаються оздоровленням своїх балансів, аніж видачею кредитів, потенційним позичальникам не доводиться чекати хороших умов не те що за середньо- і довгочасними кредитами, а й навіть на підтримання поточної життєдіяльності. Звідки тоді взятися пожвавленню інвестиційної активності, зростанню прибутків, ділової і споживчої активності? Вивести економіку зі штопору може тільки ще помітніше, аніж нинішнє, пожвавлення на світових (сировинних) ринках.
Показовою є ситуація з кредитуванням населення. Заявки на видачу іпотечних кредитів, за даними Рrostobank.ua, приймають зараз усього десять банків (причому за жовтень їх кількість збільшилася вдвічі). Однак вимоги висуваються дуже жорсткі (наприклад, початковий внесок позичальника в переважній більшості випадків має становити 50%), а відсоткові ставки, по суті, загороджувальні (здебільшого вони становлять 28% річних і вище).
Водночас за останні 12 місяців зафіксовано рекордний приріст проблемної іпотечної заборгованості. "Сьогодні загальний розмір іпотечного портфеля банків України становить понад 100 млрд. грн. (майже половина запланованих прибутків державного бюджету-2009). За період із листопада 2008-го до листопаду 2009 року проблемна іпотечна заборгованість зросла майже вдесятеро. Йдеться про 7,2 млрд. грн., не повернутих за іпотеку 300 тис. неблагонадійних позичальників. В результаті мільйони чесних вкладників страждають, що продовжує деморалізувати суспільство", - говориться в прес-релізі Української кредитно-банківської спілки (УКБС).
…і у фактах
З одного боку, неплатежі за кредитами, причому не лише іпотечними, пояснюються об’єктивними причинами. Частина позичальників втратила можливість обслуговувати свої валютні борги через глибоке знецінення гривні, ще частина - через загальноекономічний спад, який призвів до зниження або втрати прибутків, закриття бізнесу. Однак є клієнти, які свідомо відмовляються виконувати свої зобов’язання перед банками, сподіваючись на подальше погіршення ситуації в країні.
У зв’язку з цим дуже показовим є приклад несумлінних клієнтів банку "Надра" і Укрпромбанку, списки яких було оприлюднено на сайтах фінустанов. Навіть поверхневий аналіз списків дає змогу стверджувати, що більшість названих компаній досить гарно почуваються. Але платити не бажають. Навіть попри перспективу судових розглядів із високим ступенем ризику.
Найцікавіше, що громадська думка не дуже їх засуджує: "Молодці - нехай покрутять хвости клятим банкірам!". Певне, люди забувають, що ці кредити - це десятки і сотні чиїхось депозитів, відповідальність за повернення яких лежить на банках.
В умовах, коли середній термін депозитної бази в банківській системі становить один-три місяці, а будь-який викид негативної інформації може викликати у клієнтів паніку, фінансові установи вкрай зацікавлені хоч у якомусь стабільному припливі грошей від клієнтів. Користуючись цим, компанії-боржники вимагають від банків пом’якшення умов кредитування і реструктуризації позик (передусім подовження терміну фінансування). Більшості фінустанов дітися нікуди: якщо реструктуризація може забезпечити бодай якийсь приплив коштів, то позивання в суді з несумлінним позичальником відкладе надходження грошей як мінімум на рік.
"Однак така позиція позичальників - це ще не найгірший варіант, - каже голова правління одного з найбільших банків з іноземним капіталом. - Є позичальники, що діють набагато цинічніше: вони свідомо йдуть на судові розгляди, які затягуються на роки, якщо бачать, що банк перебуває в поганому стані. Ці люди пройшли через банківську кризу кінця 90-х і знають, що з ліквідаційною комісією домовитися набагато простіше, ніж із кредитором".
Основна причина такої поведінки позичальників - юридичне свавілля та корупція в судовій системі, а також вузьколобість вітчизняної податкової системи. Банкам просто невигідно відбирати в клієнтів їх майно через суд: процедура досить тривала, а результат навряд чи покриє заборгованість клієнта. По-перше, такий продаж має здійснюватися через державних виконавців, які проводять аукціон. Зазвичай аукціон організовується так, що в ньому беруть участь тільки підставні особи. Якщо квартира коштує 100 тис. дол., то за неї пропонують три ціни - 90, 60 і 40 тис. дол. Звичайно, виграє перша ставка, і аукціон вважають таким, що відбувся. Проте через кілька днів покупець відмовляється від угоди, і нерухомість автоматично переходить до другого учасника, який купує її мало не задарма. При цьому витрати банку становлять до 25% від отриманої суми: оскільки банк є податковим агентом клієнта, то має заплатити за нього 15% податку на прибуток, а також віддати 10% за послуги державних виконавців.
Та навіть щоб домогтися такого сумнівного фінансового результату, банкірам потрібно попотіти. "Будь-яке виконавче провадження проти приватного клієнта сьогодні можна зупинити за 100 дол. Зупинити виконання рішення суду проти юрособи дорожче, але теж нескладно", - розказує голова правління банку "Фінанси та Кредит" Володимир Хливнюк.
"За нашими розрахунками, вже в першому кварталі відбудеться повне обнулення банківського капіталу системи, що призведе до цілковитого паралічу кредитування", - каже радник міністра економіки Сергій Яременко, який працює сьогодні над проектом створення санаційного банку разом із експертами "Платинум Банку". На його думку, зупинити цей процес можуть тільки активні дії Нацбанку зі зниження нормативу адекватності капіталу (що дасть можливість визволити гроші на кредитування без емісії) і насичення ринку кредитними ресурсами через механізм рефінансування за ставкою в 3-5% із запровадженням жорсткого контролю операцій на валютному ринку.
"Відсутність кредитування створює в економіці задушливу петлю: відплив пасивів призводить до того, що банки вимагають у підприємств повернення позик. У свою чергу, компанії, втративши позикові ресурси, змушені скоротити обсяги виробництва, що призводить до падіння прибутків. І вже на наступному етапі кризи - до неможливості обслуговувати свої борги", - пояснює експерт.
За оцінками рейтингової компанії Fitch, кожна третя позика, видана вітчизняними банками, обслуговується невчасно. Це означає, що фінансовим установам необхідно постійно формувати резерви під можливі збитки за такими кредитними операціями. У нормальних умовах ці резерви формуються з прибутку банків. У кризу, коли кредитування скорочується, гроші на резервування банкам доводиться діставати зі свого капіталу.
За словами директора підрозділу з фінансових організацій міжнародного рейтингового агентства Fitch Ольги Ігнатьєвої, через зростання резервів капітал банківської системи зменшиться до кінця цього року приблизно на 100 млрд. грн. Ця цифра практично збігається з зареєстрованим статутним капіталом банківської системи, який за даними НБУ на 1 жовтня становив 104 млрд. грн.
СУДоносна валюта
Однак у цьому сценарії ще не враховані ризики, створені судовими прецедентами щодо визнання недійсними договорів про валютне кредитування.
Ще наприкінці червня Приморський суд Одеси визнав недійсним валютний кредитний договір між Морським транспортним банком і фізособою на суму 1,9 млн. дол., зобов’язавши банк перерахувати валютний кредит у гривню за курсом 4,85 грн./дол. (що діяв на час видачі позики) і розірвавши договір іпотеки.
Через місяць Господарський суд Донецької області визнав недійсним кредитний договір між "ВТБ Банком" і готелем "Централь" на суму майже 20 млн. дол. і договір застави. Донецький апеляційний господарський суд на засіданні 14 вересня залишив рішення без змін.
В обох випадках позивачі оперували тим фактом, що в банків не було індивідуальних валютних ліцензій на операції з валютою.
Обидві справи нині перебувають у судах вищої інстанції, проте прецедент створено. Банкіри кажуть, що зростає кількість судових позовів про визнання валютних кредитів недійсними та конвертації цих боргів у гривню за курсом, який діяв на час видачі позики. І якщо суди прийматимуть рішення на користь позичальників, активи банків, насамперед валютні, знецінюватимуться з великою швидкістю. Як мінімум, на різницю між поточним валютним курсом і курсом, який діяв на час видачі позик торік (середній рівень девальвації за останні 12 місяців - близько 20%, за останні 18 місяців - близько 62%).
Тим самим створюється загроза для загальної стабільності у фінансовій системі. З одного боку, попри судові рішення про конвертацію валютних позик у гривню через відсутність у банків індивідуальної ліцензії, фінансові установи зобов’язані виконувати генеральну ліцензію на проведення валютних операцій і повертати залучені за кордоном валютні кошти. Що означає зростання попиту на валюту з боку банків.
З іншого - деякі банки цілком можуть скористатися успішним досвідом своїх клієнтів і спробувати через суд визнати недійсними валютні депозитні договори, укладені всередині країни. Один-єдиний прецедент такого судового рішення спричинить нову хвилю відпливу коштів із банківської системи і стрибок валютного курсу.
У Нацбанку розуміють, чим загрожують такі прецеденти, і обіцяють банкам будь-яку підтримку при розгляді позовів про визнання валютних кредитів такими, що не відповідають законодавству. "Ми сьогодні знаємо про всі подібні позови до банків і працюємо над ними разом із банківськими установами і супроводжуватимемо їх аж до Верховного суду", - пообіцяв "ДТ" виконавчий директор НБУ з питань банківського регулювання і нагляду Василь Пасічник, відмовившись від подальших коментарів із посиланням на зайнятість.
Розгляд судових позовів, що стосуються банківської сфери, перетворився останнім часом на чудовий підробіток для низки служителів Феміди. "Сьогодні прийняття позитивного судового рішення за більш-менш значущим правовим спором обходиться мінімум у п’ять тисяч доларів. Незалежно від того, наскільки незаперечні докази вашої сторони, - ділиться з "ДТ" своїм професійним досвідом юрист, який побажав залишитися неназваним. - Доводиться платити, інакше вас можуть підстерігати найнесподіваніші "сюрпризи". А зволікання з розглядом справи може обійтися значно дорожче від зазначеної такси".
Законодавці та виконавча влада теж постійно підсовують фінансистам "сюрпризи". Мало для кого є секретом, що обидва законопроекти, які полегшили життя банкам у кризових умовах ("Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків", №1617-VI від 24.07.2009 р. і проголосований наприкінці жовтня Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи", реєстр. №3585), були ухвалені тільки під серйозним тиском МВФ. Самі ж парламентарії більше схильні ініціювати такі нововведення, як мораторій на відчуження заставного майна.
Складно назвати досить обдуманою і зваженою, наприклад, появу інструкції Мін’юсту, яка змінила умови здійснення виконавчого напису нотаріусом на іпотечних угодах, що унеможливило стягнення боргу за фактом невиконання зобов’язань позичальника до закінчення дії кредитної угоди.
Найгірше, що такі рішення насправді служать інтересам зовсім не основної маси простих позичальників, з яких банки все одно знайдуть можливість стягнути заборгованість, а лише досить вузького кола впливових осіб, які користуються ними для ухиляння від виконання зобов’язань за багатомільйонними кредитами.
А в інтересах основної маси позичальників - термінове формування необхідної правової бази для цивілізованого врегулювання проблеми неспроможного боржника-фізособи, або, іншими словами, створення адекватного правового механізму банкрутства фізосіб. Та після появи надто спірного і сирого варіанта відповідного законопроекту щось не видно, аби хтось серйозно цим у нас займався.
Правова сфера - лише одна з безлічі інших, де потрібне цивілізоване втручання держави. Так, створення санаційного банку, покликаного допомагати фінансовим установам розв’язувати проблему накопичення "поганих" активів, наражається на настільки очевидні корупційні ризики, що навіть розсудливі банкіри схильні песимістично ставитися до подібного починання. Докладніше - в їх коментарях.
Володимир Лавренчук, голова правління "Райффайзен Банку Аваль"
- Шляхи поліпшення ситуації з кредитним портфелем є загальновідомими. Існує варіант передачі чи продажу "токсичних" кредитів "поганому банку". Проте цей шлях потребує високого рівня довіри та прозорості такої інституції, що в умовах сучасної України є малоймовірним.
Інший шлях - передача/продаж "токсичних" активів третім сторонам на відкритому ринку. Попит на такі послуги є, переговори ведуться, але про укладання значущих угод із не пов’язаними між собою учасниками мені нічого наразі не відомо. Причиною цього є юридична неврегульованість багатьох аспектів кредитних відносин як з позичальників, їх відповідальності, так і з об’єктів застав чи гарантій. Судова та регулятивна практика державних установ не є однотипною та передбачуваною. Ризик того, що правомірність вимог кредитора буде оскарженою, є високим.
Також проблему вирішує поліпшення якості портфеля за рахунок досудового мирного врегулювання спору між банком і позичальником. На жаль, неврегульованість юридичних питань, про які йшлося вище, а також несприятливі податкові наслідки аж ніяк не мотивують до врегулювання обидві сторони.
Таким чином, серйозне поліпшення якості кредитів та, відповідно, фінансового стану банків можливе у середньочасній перспективі та стосується переважно радикальної зміни практики судочинства, виконання судових рішень та однозначного тлумачення законодавства.
Існують також швидкі кроки, що можуть дещо поліпшити ситуацію. НБУ слід продовжувати продаж валюти за пільговим курсом для позичальників - приватних осіб. Слід скасувати податки, що виникають під час списання безнадійної заборгованості за згодою сторін, щоб стимулювати банки і позичальників до досудового врегулювання боргу. Я також за те, щоб запровадити міжнародні стандарти формування резервів на кредитні ризики.
Ще одна ідея, що лежить на поверхні, - впровадити Реєстр несумлінних позичальників із визначеними критеріями несумлінності (наприклад, протермінування понад 90 днів і заборгованість понад 10 тис. грн.; клієнт уникає реструктуризації, штучно банкрутує, виводить застави з-під контролю банку, надає недостовірні документи тощо). Згідно з таким реєстром, несумлінним клієнтам слід відмовляти у фінансових послугах у всіх фінансових установах в Україні (депозит/кредит/гарантії) та обмежити їх виїзд за кордон.
Я - прибічник ініціатив ринку, зокрема щодо запровадження регулятивних змін. Проте в період, коли криза зачепила не поодинокі інституції чи групи, а всю систему, чекати на такі ініціативи від ринкових гравців марно, бо стан учасників є різним і в окремих ринках - різнозалежним. Зараз у формуванні і реалізації такого роду ініціатив значно ефективнішою була б держава, відповідно до стратегічних завдань для всієї економіки, яка потребує нових кредитів. Проте без розв’язання ситуації зі старими боргами активна видача нових запозичень є дуже сумнівною.
Юрій Блащук, голова наглядової ради "Платинум Банку"
- Через безліч протиріч у законодавстві кредитор у нас незахищений, причому це стосується як самих банків, так і їхніх вкладників.
За звичайною життєвою логікою, той, хто дає гроші в борг, повинен мати можливість їх повернути назад і бути переконаним у власних правах на стягнення боргу. Якщо ті самі механізми, що їх людство напрацювало за сотні років, у нас не діють, то, власне кажучи, гроші видавати не можна. У цьому, до речі, одна з важливих причин того, чому банки вже призупинили чи призупинять найближчим часом кредитування багатьох секторів економіки.
Уже з’явилося чимало прикладів із неповерненням великих корпоративних кредитів, коли великі компанії виходять за рамки цивілізованих процедур, воліючи вирішувати питання хабарами в судах. Невиконання зобов’язань на підставі того, що банк нібито не мав права видавати валютний кредит, - дуже небезпечний прецедент, який загрожує серйозною дестабілізацією всієї фінансової системи.
Буквально нинішнього літа з’явилося чимало негативних нововведень в іпотечній сфері. Мін’юст вирішив фактично закрити іпотеку, заборонивши нотаріусам робити виконавчий напис на іпотечному і кредитному договорах у зв’язку з простроченням виплат, якщо не закінчився термін дії позики. І якщо іпотека оформлена, наприклад, на 15-20 років, а позичальник тривалі роки за нею не платить, нотаріуси не мають права давати добро на відчуження банком заставленої нерухомості.
Безглузде нововведення, коли орган виконавчої влади своєю відомчою інструкцією забороняє своїм підопічним виконувати норми закону!
Про яку видачу іпотечних кредитів у такій ситуації може йтися, про яке залучення фінансування? Із надійної застави кращої якості ми перетворюємо іпотеку на такий самий напівбланковий кредит, як і багато інших, що мають коротші терміни та вищий відсоток.
Мені вже неодноразово доводилося висловлюватися щодо проблеми "поганих" активів. Рано чи пізно нам доведеться використовувати досвід інших країн щодо звільнення від них банківських балансів.
Відомо, що тут існує кілька цивілізованих варіантів із використанням як бюджетних, так і приватних ресурсів. Один із них - продаж "поганих" активів спеціалізованій держустанові, яка викуповує їх за рахунок державних цінних паперів із певним дисконтом. Другий - передача "поганих" активів спецустанові для тимчасового зберігання, поки не відбудеться підвищення ринкової ціни застав.
Найбільш правильний принцип, як мені здається, - створення банку хороших активів, які тимчасово знецінилися, але через якийсь час чи за певних умов знову зростуть у ціні. Ми ж, схоже, збираємося вибрати шлях створення банку "поганих" активів, який в Україні обов’язково призведе до появи безлічі корупційних зловживань.
Автори: Олександр Дубинський, Юрій Сколотяний
Джерело: dt.ua